INSO - НОВИНИ

Міжнародний симфонічний оркестр «INSO-Львів» за майже 12 років творчої діяльності став невід’ємною частиною мистецького життя не тільки Львова, а й відомих концертних майданчиків Європи та Азії.
Особливе звучання, тонке відчуття емоцій та вміння передати їх слухачам піднесло колектив на високий професійний рівень. Проте музиканти зіткнулися з труднощами – фінансування з-за кордону припинилося, тож постало питання, що чекає «INSO-Львів» у майбутньому. Однак, засновник та мистецький керівник оркестру «INSO-Львів», швейцарець Гунгард Маттес не втрачає оптимізму, а про оркестр він розповідає, як про свою дитину – з любов’ю та трепетом.

– Над чим нині працює «INSO-Львів»?

– Складаємо програму на рік – нині заплановано 24 концерти. Також слід узгодити нашу діяльність з графіком філармонії. До того ж урізноманітнюємо репертуар. Власне, оркестр працює над тим, щоб доповнити програму, яку має філармонія. Річ у тому, що у Львівській філармонії сьогодні готуються виконувати меси Баха, ми ж у межах цієї програми зіграємо, можливо, інструментальні концерти Баха. А ще у мене є мрія: втілити по всій Україні проект «пісок з музикою» - пісочна анімація під звуки класичної музики.

Історично склалося, що у Львові музичне мистецтво на дуже високому рівні, а популяризації музичного Львова – нема. Тому слушно було б проводити цікаві музичні акції. Скажімо, маю також ідею міні-концерту камерної музики. До прикладу, у бібліотеці ім. В. Стефаника є багато раритетних нот сина Вольфгана Амадея Моцарта – Франца Ксавера Моцарта, творів австрійської, польської епохи. І є змога віртуозно виконати будь-який твір. Отож, бібліотека надає раритетні ноти, а віртуозний музикант з нашого оркестру їх озвучує.

Нагадаю, що у палаці Потоцьких саме Франц Ксавер Моцарт свого часу започаткував вечори класичної музики, власне, світські раути. Також він пропагував сакральну музику – хорова капела при церкві Юра. Однак, у Європі ніхто не знає Франца Ксавера Моцарта, про те, що він жив у Львові та багато доклався, щоб Львів музичний був на високому рівні. Про це ніхто не пише, у самому ж Львові немає вулиці його імені нема пам’ятника...

– Це означає, що Європа завдяки «INSO-Львів» щойно відкрила для себе Франца Ксавера...

– Саме так. Ми відкрили Франца Ксавера для Європи, ми почали популяризувати його твори через записи на дисках, і вони стали популярними у Європі і їх нині багато хто виконує. На 2 жовтня цього року плануємо концерт за його творами. До прикладу, виконуватимемо кантату «Перший день весни». Також у концерті прозвучить твір, який Франц Ксавер присвятив відкриттю пам’ятника своєму батькові у Зальцзбурзі. Є два фортепіанні концерти, маленькі симфонії… Тобто вибір великий. Відкрию таємницю: мрію записати ще один диск з творами Франца Ксавера Моцарта.

– Великий Моцарт мав чудове почуття гумору. Ви також?..

– Так, думаю (сміється). Я є прямий і коректний чоловік. У Швейцарії не розуміють, чому я диригую українським оркестром. А я роблю це, бо тут працюю з дуже добрими музикантами. І мене мало хто розуміє. Зрештою, Моцарта теж не всі розуміли.

Цікаво що, початкова назва колективу - «Фестивальний оркестр Львів». А слово «фестивальний» часто асоціюється з чимось тимчасовим, непостійним… Пригадую один курйоз про те, наскільки важливою є назва колективу. Якось на зустрічі із директором банку щодо фінансування проекту я відрекомендувався, як диригент оркестру. «Фестивальний оркестр? – перепитав директор. - Напишіть мені листа. До побачення». Коли ж назву колективу було змінено на теперішню, той самий керівник банку вів уже іншу розмову. Без доброго фінансування оркестр не може існувати – ні тут, в Україні, ні у Європі. Усіх великих музикантів, таких як Моцарт, Гайден, підтримували королі. І навіть нині у Швейцарії немає жодного самостійного оркестру. Всі колективи мають державну підтримку.

– Оркестр має широкий репертуар у різних стилях - бароко, романтизм, класицизм… Як Ви підбирали твори для виконання, як додавалися стилі?

– Під час першого концерту у Львові музиканти виконували твори Баха, Гайдена, Скорика. Я побував у Львові вперше і дозволив музикантам грати, нічого не нав’язуючи. Під час другого концерту виконували твори Глюка та працювали разом з балетною трупою.

У процесі роботи я зрозумів, що у Львові бракує барокової школи музикування. У Європі таке музикування високо розвинене, а тут про нього нічого не знали. Я навчав музикантів оркестру, як школярів, - вчив інтерпретації, як виконується кожна нотка… Є багато правил, які можна вивчати роками. У цьому плані у Львові була неорана цілина.

Наступний концерт ми дали під час фестивалю «Контрасти»: оркестр виконував сучасну музику, а це вже зовсім інший стиль. Дуже важливо, щоб музикант вмів грати, починаючи від бароко та класики. Це як архітектурна споруда, у якій сучасна музика – останній поверх, а все опирається на фундамент барокового музикування. Вважаю, що не можна навчитися виконувати сучасну музику і сказати – я вмію грати. Музикант повинен спочатку пройти перші поверхи – і вже тоді грати сучасну музику.

– Хто є ідейним натхненником творів, які виконує оркестр?

– Скажу найважливіше: я був глибоко зворушений якістю музикування у Львові, тому взявся підносити його на вищий рівень, розбуджувати. Спочатку вибирав добре відомі мені твори, знайомив з ними українську публіку. Вивчивши творчість українських композиторів, зрозумів, що її треба популяризувати і на своїй батьківщині.

12 років оркестр існував лише на кошти меценатів зі Швейцарії. З кожним концертом якість звучання оркестру зростала. Спочатку ми виконували популярну музику, я підбирав такий репертуар, на який ходять.

– З чого починався шлях по великих концертних залах?

– Було дуже складно. Доводилось грати у невеличкому закладі, де у неформальній обстановці збиралося кілька осіб, і навіть у гаражі, де збиралися мої приятелі. Один з перших концертів транслювали по Інтернету. Ми завойовували свої позиції крок за кроком. Після тих перших концертів, люди, які на них побували, розповідали про INSO своїм знайомим, і відповідно, реклама йшла сама собою. Коли ж ми заграли у концертному залі, на сцені було 48 музикантів, а слухачів – 43... Наступного концерту у залі було понад 200 осіб, на третьому – 600.
У Цюріху давали концерти просто у церквах, та з часом у церкві вже неможливо було помістити всіх охочих.

Наведу один приклад, щоб переконати, як нелегко потрапити у концертний зал. Найкращий у Швейцарії зал – у Люцерні – має особливу надчутливу акустику через те, що у стінах залу є вода, яка коливається від звуку. У цьому залі невдало виступив один із львівських оркестрів, тому керівництво не запрошувало оркестри зі Львова.

Ми виступали на сцені Люцерни 5 разів, і щоразу публіка аплодувала стоячи!

Інший випадок: на одній із репетицій у Берліні, коли ми взяли перші акорди, концертмейстери Берлінської філармонії дивно переглянулися. У перерві мене запитали: «Хто працює з твоїми струнниками? Ти знаєш, що це є світова якість!» Мені не повірили, що з музикантами займаюся особисто: «Це неможливо! Ти граєш на одному інструменті, ти є гобоїст, як ти зміг їх усіх навчити так добре звучати?» – і це для мене був найкращий комплімент.

– Маєте свої професійні таємниці?

– Так. Одну із них вам відкрию: оркестр чи ансамбль я сприймаю, як орган. Цей інструмент має триста чи навіть більше трубочок, і всі вони повинні звучати гармонійно. У своїй роботі стараюся, щоб колектив звучав злагоджено, як орган, і цим досягаємо якості. Наші музиканти – це атоми позитиву, які треба використовувати. В Україні працюю з музикантами по 4-5 днів щомісяця. У Швейцарії є коло людей, які називаються друзями оркестру. Нас називають «хлопці зі Львова», натомість у Львові я, насамперед, швейцарець.

– Чим особливий «INSO-Львів»?

– Я є фаном оркестру «INSO-Львів», люблю його слухати. «INSO-Львів» виконує музику з душею. У Європі в оркестрах існує певний антагонізм між струнниками та духовиками, а в INSO-Львів є родинність. Якось приїхавши до Львова, я зауважив, що оркестр погано звучить. До мене підійшла одна з музикантів і каже – не зважайте, ми сьогодні такі раді зустрічі, що не можемо зосередитися на роботі. Завтра все буде гаразд. І справді, наступного дня все було гаразд.

– Який подальший розвиток концертних програм? Що пропонуватимете?

– У мене є конкретні ідеї. Вважаю, що в Україні незаслужено мало уваги приділяють Гайдену, і я хотів би зробити цілу серію концертів цього композитора. Його симфонії треба виконувати особливо, ці твори не можна виконувати формально, бо тоді їх нецікаво слухати. Заграти потрібно так, щоб всі зрозуміли: Гайден – фантастичний композитор!

Є ідея виконувати маловідомі твори інших композиторів. Наприклад, ми вже виконували симфонію Вагнера, знаного як оперного композитора. Маю ідею зробити концерт прем’єр – невідомих творів відомих композиторів.
Хотів би, щоб наш оркестр зайняв у Львівській філармонії свою нішу. Цьогоріч плануємо давати мінімум два концерти на місяць. Як я вже казав, маю намір зреалізувати ідею всеукраїнського туру з малювання піском під звуки класичної музики, хочу заграти твори Борткевича, а також підготувати українську версію швейцарського документального фільму про мою музичну діяльність, щоб донести до глядача усі мої починання.


Розмову вела Юлія Славінська, переклад Лесі Масник.

http://www.galinfo.com.ua/news/69698.html